Короткий вступ.
Політика – це точне дзеркало населення, яке голосує, і той, хто не голосує, однаково відповідальний за ситуацію, що склалася, тому що змушує інших вирішувати замість нього.
Це коротке речення, хоч і здається очевидним, є фундаментальним для розуміння реальної ситуації та взаємозв’язку, який існує між старою політикою та її виборцями. Але також зрозуміла роль так званої «системи» і тих, хто до неї причетний. Той, хто не намагається змінити й покращити світ, а стоїть на місці й страждає, той нерозумний, а отже, для нас він дурний. Немає потреби ні в революціях, ні в демонстраціях, ні в прямих зіткненнях зі «старою системою», хто намагався, той уже програв, навіть не почавши. Стара система, яка використовує стару політику, часто впливаючи на неї, керуючи нею та безпосередньо контролюючи її, мала багато часу, щоб самоорганізуватися, і всі спроби змінити та покращити речі були марними. Насильство та невігластво марні, щоб мати негайні, відмінні, конкретні та довготривалі результати, достатньо лише розуму та інновацій. Люди, які нас не знають, ніколи не повинні відчувати себе ображеними, а ті, хто нас знають, знають, що ми точно не хочемо засуджувати, а тим більше ображати когось, але ті, хто залишаються на місці, незважаючи на те, що мають можливість створити краще сьогодення та майбутнє , для нас він дурень.
Якщо до нашої презентації, поки що лише кільком ретельно відібраним людям, у людей не було альтернативи, то з нашою діяльністю нарешті кожен має можливість долучитися напряму і знову почати займатися політикою.
Коли ми говоримо про дурних людей, ми маємо на увазі всіх, хто не приєднується до DirectDemocracyS, тому що ми єдині у світі, хто має весь потенціал, щоб справді створити інший і кращий шлях. Ми теж були дурні, і ми теж були співучасниками старої політичної, економічної, фінансової та соціальної системи. Але всі ми вирішили зайнятися справами та працювати конкретно, безпосередньо, віддаючи один одному одну з найважливіших речей – наш час, в організованій та згуртованій громаді. Коротше кажучи, ми вирішили не стояти на місці, терпіти всі ці несправедливості, а долучатися особисто, до нашої спільної діяльності.
